Короткий огляд (реферат)
Дисертація на здобуття ступеня доктора філософії за спеціальністю 051 Економіка. Луцький національний технічний університет Міністерства освіти і науки України, Луцьк, 2020.
Удосконалено дефініцію поняття «система економічного стимулювання розвитку поглибленої переробки природних ресурсів», під якою пропонується розуміти комплекс взаємопов’язаних підсистем (соціально-економічних, фінансово-економічних, еколого-економічних, економіко-правових та ін.), що містять форми, методи, механізми та інструменти економічного стимулювання, спрямовані на спонукання суб’єктів природокористування до максимального розширення «ланцюгів» створення доданої вартості на основі розвитку виробництв із поглибленої переробки місцевої природно-ресурсної сировини та відходів.
Зроблено висновок, що між природно-ресурсною та переробною сферою налагоджуються тісні фінансово-економічні, еколого-економічні та соціально-економічні взаємозв’язки, що націлені на забезпечення комплексної поглибленої переробки природних ресурсів. Визначено основні завдання, принципи та функції економічного стимулювання в природно-ресурсній сфері, основні напрями стимулювання переробки природних ресурсів за сферами діяльності, до яких віднесено: інноваційну, інвестиційну, фінансово-економічну, соціальну та правову сфери. Запропоновано поділяти методи стимулювання переробки природних ресурсів на інноваційні, універсальні та вибіркові (які залежно від джерела впливу можуть бути класифіковані на методи прямого та непрямого впливу).
Обґрунтовано переваги та недоліки розвитку переробних виробництв на базі місцевих природно-ресурсних комплексів у регіонах нашої держави. З’ясовано, що основною перевагою розвитку виробництв із повного циклу поглибленої переробки природних ресурсів у регіоні буде збільшення розміру доданої вартості, що сприятиме збільшенню фінансових надходжень до бюджетів територіальних громад та державного бюджету зокрема, підвищенню прибутків переробних підприємств, зростанню рівня зайнятості сільського населення та обсягу валового регіонального продукту тощо. Окрім розвитку саме поглибленої переробки потрібно розширювати напрями цієї переробки, адже це сприятиме збільшенню «ланцюга» доданої вартості, а відповідно й отриманню додаткових вигод для усіх сторін еколого-економічних відносин у природно-ресурсній сфері.
Проведено групування та змістовну інтерпретацію принципів, функцій, завдань та інструментів еколого-економічного стимулювання в природно-ресурсній сфері, що дозволить створити належне теоретико-методологічне підґрунтя для подальшої розробки заходів щодо трансформації системи економічного стимулювання розвитку переробних виробництв на базі природно-ресурсних комплексів регіону.
Виявлено, що неефективність сучасної системи, застарілість форм методів та інструментів економічного стимулювання поглибленої переробки природних ресурсів на базі природно-ресурсних комплексів, що сформувалися в Україні за часи незалежності, посприяли виникненню ряду проблем, що згруповано автором на проблеми фінансово-економічного, нормативно-правового та соціально-економічного характеру. Основними проблемами стимулювання розвитку переробних виробництв на базі природно-ресурсних комплексів є нестача власних фінансових ресурсів на впровадження інноваційних технологій та обладнання у виробничий процес, недосконала система розподілу бюджетних коштів та відсутність належної законодавчої бази, яка б сприяла еколого-економічному піднесенню держави.
Узагальнено позитивний зарубіжний досвід щодо фінансово-економічного стимулювання в природно-ресурсній сфері в країнах ЄС, імплементації положень концепції «зеленої економіки», застосування економічних інструментів стимулювання комплексної переробки природних ресурсів і відходів на базі провідних природно-господарських комплексів, використання якого у вітчизняній практиці дозволить гармонізувати національну систему економічного стимулювання з відповідною системою ЄС у контексті подальшої євроінтеграції.
Виявлено, що наявність різноманітних природних ресурсів створює сприятливі передумови для розвитку природно-ресурсних комплексів на території Волинської області. Проведено аналіз тенденцій розвитку природно-ресурсних комплексів, який виявив, що з них найбільш розвиненими є сільськогосподарський, лісогосподарський, водогосподарський та мінерально-сировиний комплекси.
Вивчено показники розвитку основних галузей переробної промисловості, що здійснюють переробку природної сировини, що є продуктом діяльності відповідних природно-ресурних комплексів регіону (харчова і деревообробна промисловість, промисловість будматералів), який виявив їх орієнтацію переважно на виробництво продукції з низькою доданою вартістю, а також відсутність дієвих економічних стимулів для розширення «ланцюгів» створення нових доданих вартостей.
Виявлено значні резерви нарощення обсягів промислового виробництва на основі створення та розвитку в регіоні комплексних виробництв із повним циклом поглибленої переробки місцевої природно-ресурсної сировини, що дозволить розширити заготівельно-переробні «ланцюги», збільшивши загальну суму доданої вартості у регіоні, сприятиме покращенню його еколого-економічного стану, імпортозаміщенню та розвитку вітчизняних переробних виробництв.
Проведена оцінка застосування інструментів економічного стимулювання розвитку переробних виробництв регіону на базі використання місцевої природної сировини свідчить, що в області є низькою ефективність прийнятих державних і регіональних програм у цій сфері. У «Стратегії розвитку Волинської області на період до 2027 року» взагалі не визначено чітких резервів і пріоритетів щодо розвитку переробних виробництв регіону на базі місцевих природно-ресурсних комплексів. Частка видатків місцевих бюджетів на розвиток сільського господарства, лісового господарства, рибальства, мисливства постійно зменшується. Загалом зроблено висновок, що діюча у регіоні система стимулювання є не досконалою.
На основі проведеного кореляціно-регресійного аналізу побудовано модифіковану виробничу функцію Кобба-Дугласа, що підтвердила важливість для забезпечення економічного зростання регіону максимально раціонального залучення місцевих природних ресурсів. Розраховані мультиплікатор та індекс доданої вартості показали, що у Волинській області, порівняно з Україною загалом, спотерігається позитивна тенденція до збільшення масштабів поглибленої переробки природної сировини, але є значні резерви їх підвищення.
Множинний кореляційно-регресійний аналіз дозволив виявити, що для зростання валового регіонального продукту важливе значення має збільшення посівних площ сільськогосподарських культур та обсягів заготівлі деревини, тобто екстенсивні чинники. Також підтверджено тісний взаємозв’язок між зміною суми видатків місцевих бюджетів та зміною суми валової доданої вартості сільського, лісового та рибного господарства. Обґрунтовано, що важливим чинником зростання суми валової доданої вартості у переробній промисловості Волинської області є залучення додаткових капітальних інвестицій. Розрахунок економічної ефективності створення 1 млн грн доданої вартості в основних сферах промислової переробки природної сировини у Волинській області обґрунтовує доцільність створення нових виробництв із поглибленої переробки природної сировини.
Обґрунтовано необхіднітсь та основні принципи трансформації системи економічного стимулювання розвитку переробних виробництв на базі природно-ресурсних комплексів регіону: пріоритетність стимулювання поглибленої переробки місцевої природної сировини; сприяння розвитку місцевих природно-ресурсних комплексів; вибору найбільш прийнятних економічних механізмів та інструментів стимулювання; врахування досвіду, вивчення причин і наслідків розвитку виробництв із переробки місцевих природних ресурсів; врахування інтересів усіх зацікавлених у розвитку поглибленої переробки сторін.
Визначено, що метою трансформації системи економічного стимулювання має стати створення нових та/або розвиток діючих виробничих підприємств, або напрямів їх діяльності (нових ланок «ланцюга» створення доданих вартостей), що займатимуться комплексною поглибленою переробкою природної сировини – результатом діяльності місцевих природно-ресурсних комплексів (первинних ланок цього «ланцюга»), що дозволить отримати синергетичний ефект для усіх зацікавлених сторін у сталому розвитку регіону.
Розроблено підхід до трансформації системи економічного стимулювання розвитку поглибленої переробки природних ресурсів, який базується на визначенні принципів, мети, основних завдань і функцій, формуванні схеми взаємодії керуючої та керованої підсистем, що дозволить створити сприятливі умови для максимально раціонального залучення наявної місцевої природно-ресурсної сировини для розширеного розвитку комплексів з її поглибленої переробки з орієнтацією на виробництво продукції з високою доданою вартістю, що пройшла повний цикл поглибленої переробки.
Обґрунтовано процес вибору перспективних напрямів розвитку комплексних переробних виробництв на базі місцевих природних ресурсів у лісопереробному, агропромисловому, мінерально-сировинному, водогосподарському комплексах регіону, що потребують посиленого економічного стимулювання, що базується на систематизації даних про результати ретроспективного аналізу прискореного розвитку цих напрямів до та причин занепаду після 90-х рр. ХХ ст., а також врахуванні сприятливої ринкової кон’юнктури для їх відновлення на сучасній техніко-технологічній базі та із залученням додаткових джерел фінансування.
Розроблено схему механізму надання разової, постійної або спеціальної державної фінансової допомоги суб’єктам агропромислового комплексу, що, на відміну від існуючої, має адресний та комплексний характер, адже зосереджена на економічному стимулюванні не тільки підприємств, що займаються вирощуванням плодово-ягідних, овочевих, технічних, зернових культур, а також підприємств із їх поглибленої переробки, що дозволить розширити «ланцюги» створення доданої вартості у цих сферах.
Запропоновано форми, методи, напрями та інструменти фінансового стимулювання розвитку комплексних виробництв із переробки природних ресурсів, що покликані: вдосконалити наявну систему фінансово-економічного стимулювання в природно-ресурсній сфері за рахунок закладення в її основу принципів переходу до «зеленої економіки»; здійснити переорієнтацію на переважне застосування ринкових форм і методів фінансово-економічного стимулювання, під час збереження загального контролю розвитку сфери природокористування з боку державних інститутів, а також посилення незалежного громадського контролю; допомогти вирішити ряд проблем у природно-ресурсній та переробній сферах досліджуваного регіону.
Розроблено перспективні схеми економічного стимулювання розвитку у регіоні нових комплексних переробних виробництв на базі місцевих природно-ресурсних комплексів, зокрема щодо поглибленої переробки сільськогосподарської овочевої, плодової, ягідної, м’ясної продукції та недеревних продуктів лісу; видобутку й переробки сапропелю та бурштину; максимального використання біомаси у регіоні за рахунок зростання виробництва біоетанолу, кормів та добрив із відходів цукрового виробництва, переробки ріпаку й сої на олію та біодизель, використання відходів соломи зернових культур для отримання теплоенергії, що створять організаційно-економічне підґрунтя для залучення інвестицій і розширення «ланцюгів» доданої вартості.
