Соціальне забезпечення в контексті вступу в ЄС

Пройдена людством межа XX-XXI тисячоліть активізувала соціально-історичні дослідження, зокрема соціальну складову історії повсякденності суспільства. Соціально-історична проблематика останніх років сталінізму для фахівців повоєнної історії є новою і знаходиться на початковому етапі свого розвитку. Особливої уваги з боку науковців потребують дослідження впливу війни на соціальну диференціацію суспільства, вивчення соціальних груп, поява яких у радянському суспільстві пов’язана з війною і є її безпосереднім наслідком. Інваліди та ветерани війни, діти-сироти, багатодітні матері, пенсіонери, радянські військовополонені та ще багато категорій людей, народжених війною, яких радянська ідеологія ділила на соціально прийнятних та підозрілих (люди, що проживали на окупованій території, остарбайтери, військовополонені, репатрійовані тощо).
Попри новизну соціальної історії, як напряму історичних досліджень та недостатність фахових видань з означеної тематики, актуальними залишаються матеріальні, і, особливо, духовні (ментальні) проблеми повоєнного повсякдення. Як зазначає науковець Наталія Лаас, фокус дослідження слід перенести на такі соціально-психологічні речі, як практики виживання людей в екстремальних умовах існування, адаптацію до нової мирної, однак не менш складної дійсності різних категорій населення.