Підвищення зносостійкості поверхонь кочення роликопідшипників методами зміцнювально-вигладжувального оброблення

Тенденції сучасного машинобудування висувають більш високі вимоги до довговічності, надійності та якості підшипників кочення. Це пов’язано з тим, що надійність і довговічність всієї машини в значній мірі залежить від працездатності встановлених у ній підшипникових опор. Більшість роликопідшипників, які функціонують у механізмах, піддаються навантаженням, що відрізняються від розрахункових. У зв’язку з безліччю експлуатаційних чинників, які характеризують режими роботи таких механізмів та їх випадковим характером стає складним прогнозування реальних умов роботи, в які потраплять підшипники після їх монтажу в конкретний вузол, що призводить до передчасної втрати експлуатаційних характеристик підшипника. Особливо це актуально щодо виготовлення підшипників спеціального призначення з підвищеними швидкостями обертання та ресурсом роботи. Недостатня точність під час виготовлення функціональних і монтажних поверхонь, неточності виготовлення посадочних поверхонь, температурні деформації призводять до виникнення експлуатаційних дефектів, що сприяють передчасному виходу підшипника з ладу.
У початковий період експлуатації в підшипнику спостерігається інтенсивне локальне зношування робочих поверхонь кілець, пов’язане з процесом припрацювання. Дотичні поверхні прагнуть набути геометричну форму і шорсткість, яка найбільшою мірою відповідатиме конкретним умовам експлуатації. Під час припрацювання виникають підвищені контактні напруження, на які витрачається значна кількості енергії та тепла, що може призвести до протікання термічних процесів в поверхневому шарі металу, та зниження його фізико-механічних властивостей. У місцях найбільшого деформування поверхневого шару металу під час припрацювання спостерігається зростання контактних напружень до критичних значень.
Але, якщо під час формоутворення поверхні кочення забезпечуватиметься оптимальна експлуатаційна мікрогеометрія профілю та фізико-механічні властивості поверхневого шару, то процес припрацювання характеризуватиметься зменшенням періоду вирівнювання контактуючих поверхонь та набуття ними стійкого експлуатаційного стану. Традиційні технології формоутворення робочих поверхонь кілець підшипників не в повній мірі забезпечують раціональне поєднання мікрогеометричних характеристик та фізико-механічних властивостей поверхневого шару після операцій абразивного оброблення. Значно більші можливості в технологічному керуванні якістю поверхневих шарів з’являються під час застосування зміцнювально-вигладжувальних методів оброблення, які ґрунтуються на поверхневій пластичній деформації (ППД), через появу сприятливих технологічних чинників. Забезпечення підвищених експлуатаційних характеристик робочих поверхонь кілець роликопідшипників шляхом застосуванням зміцнювально-вигладжувальних операцій є актуальною науково-практичною проблемою.