Стилістика художньої прози Валер’яна Підмогильного: лексико-семантичні поля, тропи, стилістичний синтаксис

У дисертації здійснено аналіз ідіостилю В.Підмогильного за наявністю в художніх текстах концептуальних лексичних одиниць, що утворюють лексико-семантичні макрополя “місто” та “внутрішній світ людини”. Типові дієслівні та іменникові (генітивні) метафори з ключовими словами душа, серце, чуття, думка, а також місто, вулиця, будинки, ліхтарі; натовп, юрба формуються навколо ядерних сем “вогонь”, “вода”, “світло”, “звук”, “переміщення” та ін.
У системі образно-стилістичних мовних засобів досліджуваної прози відзначено активність художніх дефініцій, сентенцій, що стосуються таких понять, як “життя”, “людина”, “кохання”, “думка”.
Ускладнений книжний характер ідіостилю мотивує високу частотність абстрактних іменників на –ість у досліджуваних текстах. Відзначено взаємодію лексико-семантичних макрополів ”внутрішній стан людини” і “місто”